Сьогодні традиції козацької медицини майже забуті. А за часів Січі вона була засобом підтримки не лише фізичного, а й духовного здоров’я козаків, пов’язуючи наших предків із навколишнім середовищем.
Рецепти та традиції, що склали основу козацької медицини, були обумовлені світоглядом і способом життя козаків. Звичайно, значну частину з них сьогодні дехто сприйматиме як забобони, але серед набору «медичних переконань» козацтва трапляються дуже цікаві речі, які частково можна застосовувати й сьогодні. Найголовнішим видається те, що, відчуваючи безпосередній зв’язок і свою пряму залежність від навколишнього середовища, козаки, мовою сучасності, мислили екологічними категоріями. Цього нам точно варто в них повчитися.
За прикладом предків-козаків вважається прийнятним звертання до Бога в разі хвороби для усіх людей, незалежно від віросповідання, і навіть атеїстів. Підстав для цього – дві: на будь-якій мові при будь-яких обставинах щиросерде й чисте слово наше дійде до Отця нашого, і ті, хто гаряче молився Богові, одужували швидше й надійніше, незалежно від релігії та національності. Отже, рецептар складено згідно досвіду власного та друзів-лікарів з козацьких родів.
- Рецептар “Віра”
- При будь-якій хворобі розпочинали лікування з “Отче наш”. Читали разом вголос і цілитель, і недужий. Коли козак був непритомним, молився побратим.
- При гарячці (лихоманки й загальні зараження крові) возносили благання Богородиці (молитва “Пресвята Богородиця”)
- Лікарі перед операцією (вилучення стріли, обробка глибокої рубаної рани на голові тощо) вдавалися до “Символа віри”. Традиція ця ще донедавна жила серед козацьких нащадків-хірургів як у самій Україні, так і в діаспорі.
- “Слава Тобі, Боже наш…” – перед усіма водними процедурами. Останнім часом до неї вдаються лікарі-фізіотерапевти. Молитву повторюють тричі вранці.
- “Богородице, Діво, радуйся!” – перед одшіптуванням бешихи (рожі).
- Псалом 50-й – коли прохали одужання побратимові. Читали на схід сонця і перед заходом.
- Псалми 90-91 – переляки, наврочення, тобто все, що зараз зветься “стресом”.
- Обидва загальні псалми – при недугах у полоні й маренні за домівкою (те, що звемо “ностальгія”).
- Готуючи трав’яне зілля, перед тим, як ставити його на вогонь, читають молитву “До Пресвятої Трійці”, а завершують – “Молитвою о болящих” (“Владико, Вседержителю, Святий Царю…”).
- Збираючи лікувальні трави саме для того хворого, про якого піклуєтесь, читайте “Скорий у заступі єдиний син Христе…”
- При одужанні – “Благодаріння за усяке благодіяння, Боже”.
- Перед початком лікування козацькі цілителі радились із Богом (“Призивання Духа Святого на усяку добру справу”). Коли запиналися, або молитва не йшла загалом, читалася важко, – від лікування відмовлялися. Бо вважали це знаком Божим: хворий тяжко завинив, гріхи його чорні, і Спас не дає згоди на лікування-спокуту.
- Рецептар до розділу “Зачіска”
- Полин таврійський – 15 г полин половецький – 15 г полин гіркий – 15 г вода – від 500 г до 600 г. Відварюють, настоюють, додають у напої. Не вживати при хворобах печінки!
- Півонія степова, півонія вузько листяна, півонія похила – клубені їдять по 3-5 г щоденно. Відвар трави, зібраної до квітування (15 г півонії – 200 г води), п’ють, додаючи до медовухи.
- Звіробій плямистий, звіробій діркуватий – 20 г деревій звичайний, трава – 10 г вода – 300 г. Заливають окропом траву, настоюють 4 години у духовці. П’ють дрібними ковточками за день. При стресах, переполосі.
- Кропива жалка, кропива блискуча, кропива смугаста, кропива дводомна – по 10 г кожної, вода – 500 г. Відварюють на маленькому вогні, щоб залишилися дві третини розчину. Настоюють, проціджують.. Додають по 2 ст. ложки відвару на кухоль (400 г) медвяних настоїв.
- Цибуля синьо-блакитна, цибуля ведмежа, черемша, цибуля кругла, цибуля лісова – дикий часник, листя, цибулини, особливо навесні та перед походами. Одночасно зміцнювали чуприну.
- Часничниця лікарська. Стручки їли свіжими або в борщі замість перцю. Листя (жменя) на склянку води заварювали. Ним обмивали бороду та голову після гоління.
- У вільну годину – відпочинок!
- У вільну годину козаки – гультяї, весь час. А секрет був у тому апетиті до життя, у природному смаку до гурту й жарту.
- Відпочинок був одночасно своєрідним заслоном від ворожих, шпигунських очей – бо десь тоді ж проходив козацький вишкіл. Крім картярства, молодь охоче вчилася грати на музичних інструментах – бандурі, лютні, кобзі. Серед духових переважали сопілки, інколи роги, дехто гецав на ударних – на тулумбасах та бубонах.
- Молодь козацька, відпочиваючи, бавилася насінням та жуйкою. Насіння лузали гарбузове – тоді ще не дійшов соняшник до України. Лузаючи, одночасно лікувалися, зміцнюючи здоров’я. Сире, підсушене – воно багате на цинк, мідь, інші мікроелементи. А вони – яснам і зубам підмога і пожива. Зернятко, ядерце – печінку чистить, глистів гонить. Шкарлупа добре за зубну щітку править. А підсмаженого насіння додавалася певна кількість вуглику. Він , вуглик, попереджав харчові отруєння, загалом розлади шлунку.
- Полювання на вовків
- Козаки не були б козаками, якби підходили до полювання без вигадки, лише як до здобування м’яса. Крім усього, тут були й деякі медичні секрети. І зауважимо: у зимовому одязі робився один виняток – для вовчої шкури…
- Козаки вважали: хто їсть вовчатину регулярно, взимку особливо, – житиме довго, зберігаючи гострий слух і зір. А свіже вовче м’ясо, прикладене до рани, загоїть її миттєво, “як на собаці”. М’ясний відвар натщесерце чи перед сном відводить лихоманки. А це чимало важило для тих, кому доводилося жити поміж річок, боліт, озер, кому оті лихоманки, як кістка в горлі, стали… Вовчою шкурою (хутром), розпареною над киплячим казаном, розтирали болюче місце, коли “поперек узяло”. І спали, шкурою обмотавшись. І часто вставали вранці вже здоровими. Одна з січових реліквій – бунчук – робився з кінської гриви та вовчого хвоста. Отож козак, уполювавши могутнього, хитрого одинака, брав від нього зуба. Оберегом на шию вішав: вірив, що зуб вовчий татарські стріли відведе.
- Купання у травах
- Хода та їзда
- Лікувальна одежа
- Секрети довголіття кобзарів
- Тютюнокуріння
- Пироги з маком
- Зброя та ліки
- Розтерту суху траву безсмертника пісочного кладуть на розжарене залізо, і коли трава спопелиться, перемішують, просіюють, змішують з оливковою олією. Накладають на застарілі рани компресом двічі на добу.
- Чотири жмені (60 г) перемелених жолудів на 500 г “залізниці” виварюють до половини, додають стільки ж липового меду, перемішують. Приймали 4-6 разів перед їжею при анемії, при знесиленні, від ран тощо.
- “Шабельний збір”: три жмені весняного верболозу, стільки ж валеріани лікарської посіченої перемішати, додати 600-800 г сирої “залізниці”, довести до кипіння, варити у крутому окропі 10 хвилин. Охолодити, процідити, пити замість води при безсонні, пропасниці.
- Одну столову ложку квітів айстри ромашкової або дикої залити 200 г гарячої мідної води (“мідниці”), настояти 30 хвилин. Пили після стресів, давали звільненим з полону. Пили молоді козаки, особливо після першого бою.
- Чотири жмені січки вівсяної соломи на 400 г “залізниці” настояти, випити до обіду. Знову полити гарячою “залізницею”, настояти й ту порцію випити до вечора. Пили у тих випадках, що і попереднє.
- Столову ложку трави звіробою на 200 г води “залізниці” гарячої настояти 30 хвилин, процідити. Випити перед сном, заїдаючи квітковим медом. Вночі рідини не пити. Лікували болі в попереку після виснажливої їзди верхи, гостре запалення (“застуду”) нирок.
- Цілющі напої та відвари
- Рівну кількість трави кислиці (трилисник) та листя щавелю злегка прив’ялюють на сонці, змішують та дрібно ріжуть ножем. Три жмені отієї суміші заливають 1,5-2 літрами води, доводять до кипіння. Настоюють у попелі вогнища 2-3 години. П’ють теплим тричі на день. Вживають при весняно-осінніх авітамінозах, анеміях, при перенесених тяжких захворюваннях або пораненнях.
- Луску великих карасів, окунів або щук промивають у воді 5-8 разів, заливають 1 літром води та кип’ятять до отримання 1/2 того розчину. В оті гарячі залишки додають 30 г (жменю) дрібно посіченого листа подорожника (великого, малого, ланцетовидного тощо). Закопують у гарячий попіл на 2-3 години. Остуджують. Зберігають у темній склянці. Використовується при лікуванні опіків, забруднених та рубаних ран. Отой риб’ячий клей теплим накладають на рану і залишають на 12 годин. Потім змивають теплою водою і наносять новий шар. Коли лікування почати одразу, заживлення відбудеться за 3-4 доби.
- Дрібну рибу (найкраще – йорж, пічкур) миють, чистять, мілко січуть ножем і варять до отримання однорідної маси (2/3 води на 1/3 риби). Отримуємо кашоподібну масу, додаємо 1 столову ложку риб’ячої крові. Змішати, але не варити!!! Наноситься на варикозні виразки, при розширенні вен та міозітах.
- Дві жмені дрібно порублених молодих гілочок рокити (верби) і три жмені трави вівсюга (або дикого вівса) на казан окропу 1,5-2 літри. Ставлять у гарячу піч і настоюють 2-4 години. Приймають по 1/4 кварти (1,5 склянки) зранку, перед їдою натщесерце і ще раз – через дві години після вечері. Покращує зір, допомагає при розладі вестибулярного апарату. Дуже корисне для тих, хто займається верховою їздою. Курс складається: тиждень прийому ліків, тиждень перерви. Протягом двох місяців.
- Козачі ліки
- Коріння аїру – 10-15 г, дві склянки води, роблять відвар. Приймають по півсклянки тричі на день за півгодини до їди. Лікують виразку шлунку та дванадцятипалої кишки.
- Коріння та насіння кропиви жалкої – 15 г відварюють у 200 г води і п’ють по 2-3 столові ложки за один прийом при круглих глистах. Гостриці та аскариди масово гинуть.
- Кропива дводомна, мілко нарізане та посічене просіяне листя – 100 г кип’ятять у 500 г води півгодини. У воду додають трохи оцту. Від облисіння голову миють 2-3 рази на тиждень цим відваром.
- Бруньки осики – 90 г варять у семи склянках води, доки не залишиться лише три склянки відвару. Проціджують, додають столову ложку меду і п’ють тричі на добу при легеневих хворобах та малярії.
- Кора каштана кінського – 20 г на 200 г води відварюють і п’ють по столовій ложці 4-6 разів на день. Як заспокоюючий засіб при безсонні, невралгіях, істерії.
- Свіжий сік сон-трави змішують у рівній кількості з медом і приймають по чайній ложці тричі на добу при глаукомі.
- Баранці, трава – 15 г листя на 200 г води кип’ятять 5 хвилин, проціджують та вживають по півсклянки чотири рази на день при мігрені. Цей відвар також пом’якшує кашель у дітей.
14. Каліграфічне лікування